Історія села
Мій рідний Бовшів - для мене Ти єдиний ,
Як батько рідний - як саме життя,
Як хліб землі, як пісня лебедина –
Не стань тебе – впаду у небуття.
Бо́вшів — село Галицького району Івано-Франківської області, розташоване за 32 км на північ від Івано-Франківська, за 11 км від районного центру Галича; точніше: на березі річки Гнила Липа, лівої притоки Дністра, та біля підніжжя Касової гори.
Бовшів поділяється на урочища : Вигін, Горб, Дворище, Кут 1 i Кут 2, Оболоня, Підгай , Підстав, Середівка. В селі 20 вулиць
В Бовшеві проживає 1400 осіб, налічується 570 дворів.
Типові прізвища жителів: Бартків, Вільчик, Курдидик, Курляк, Мартинів, Мурафа, Паук, Цимбалістий, Шувар.
Бовшів належить до найдавніших поселень Галицького району. Перша згадка про село датується 1153 роком в Іпатіївському літописі
Купча грамота за 8 березня 1402 року, в якій засвідчено, що поміщиця Агнета подарувала «своє село- Малий Бовшів у Галицькому повіті архієпископу Якову Стрепі». Досі побутує в селі легенда про пристань, яка ототожнюється із літописним «Большим причалом» — і натякає на походження назви села Бовшів. Зберігся лише її перший компонент — «большой», який згодом перетрансформувався у «Болшев», відтак — у «Бовшев», а накінець — у «Бовшів». .
У 1962 році , в часи будівництва Бурштинської ТЕС , під час розкопок Лариса Крушельницька відкрила на лівому березі Гнилої Липи поблизу Бовшева сліди життедіяльності племені латенської культури (П-I ст. до н. е.), носіями якої, очевидно, були дакійські племена, що прийшли з території сучасної Румунії. Археологи дослідили територію площею 2700 м², на якій віднайшли 8 жител-землянок з глиняною піччю , 47 господарських приміщень та ям 19-ти вогнищ, зібрали велику колекцію ліпної та гончарної кераміки, уламків ліпного посуду, типового для культури празького типу (VI–VII ст.).. До унікальних знахідок вчені відносять пальчасту бронзову фібулу. Серед знахідок особливо виділялася іконка «Благовіщення» (XI ст.). Можливо, саме це давньоруське поселення й дало початок Бовшеву.
Значну цінність для слов'янської археології становить поселення липицької культури (III–I ст. н. е.), представники якої займалися землеробством та скотарством .
На території села є унікальна комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні - Касова Гора, площею 65 га, яка входить до Галицького національного заповідного природного парку Тут росте понад 300 видів рослин , деякі види з них- унікальні - рослин кінця третинного періоду. На заповідній територі Касової Гори росте ковила найкрасивіша та ковила довголиста, ряд рідкісних ендемічних і реліктових видів рослин - (астрагал датський, волошка тернопільська, осока низька, цикорій жовтець Запаловича та ін.) Багато рослин занесенло в Червону книгу України.
Бовшівчани зберегли про Касову Гору ряд легенд і переказів, оповитих таємницями минулих віків. За однією з них князь Данило Галицький, у природних схованках гори зберігав гроші, золото й дорогоцінності. Ближчою до істини видається версія про те, що в лабіринтах карстових печер ховав свою касу бовшівський боярин.
Однак, прохід до печери опинився під завалом і в результаті коштовності та гроші навіки лишились всередині гори, так вона і отримала свою назву – Касова. Деякі дослідники вважали, що на плато, яке розташоване на одному зі схилів гори, стояв давньоруський монастир. Здавна вся гірська смуга пам’ятки була всіяна рідкісним камінням із мереживом тонких прожилок, яке називають алебастром.
Один з Бурштинових власників звернув на них увагу ще в 30-х роках XIX ст. та вирішив започаткувати алебастровий промисел.. Виготовленням алебастрових виробів займались не лише декілька приватних майстрів, а й локальний цех у володінні кооперативу.
Серед виробів з алебастру особливо популярними були підсвічники, попільнички, вази, чорнильниці, пудрениці, скульптурки тварин, риб, птахів. Готову продукцію продавали частково на місці, а також за кордоном. Особливим попитом алебастрові предмети користувались у середині 30-х років ХХ століття.
Немало місцевих жителів здійснювали продаж і доставку сировини відомим скульпторам. Дане ремесло сильно спустошило природні ресурси мінералу. Під час Першої світової війни на Касовій Горі росіянами були викопані окопи, а її поверхню було вкрито гільзами куль та снарядів в результаті запеклих боїв. Вершини Касової Гори відкривають чудові краєвиди на Дністер, придністровську долину, Галич, Більшівці, Бурштинське водосховище.
Село Бовшів від давніх часів і до сьогодні є історично-патріотичним селом. Восени 1939 р. на Прикарпаття «з визвольною місією» прийшли радянські війська. За вказівкою нової влади були ліквідовані українські товариства й організації яких багато діяло в Бовшові .
Кожна сім’я є частинкою історії села та України . Так в буремні роки в боротьбі з більшовиками більше як 100 сімей потерпіли від москов-сько-більшовицького окупанта.
В 1942-1944 р.р. Бовшів окупували гітлерівці. За три воєнні роки в Німеччину на примусові роботи було вивезено 78 осіб, спалено 35 дворів.
25 липня 1944 р. частини Радянської армії зайняли село. Всього на фронтах
ІІ-ї Світової війни загинуло 37 бовшівчан.
У повоєнні роки в навколишніх лісах діяли військові угрупування УПА. Одними із перших військовий вишкіл у Карпатах пройшли жителі Бовшева В рядах повстанської армії воювало близько сотні місцевих жителів. Бовшівчани ставали кущовими провідниками УПА . За націоналістичні переконання протягом 1946–1952 рр. в Сибір вивезли 52 сім'ї (169 осіб). За волю та незалежність України в ті роки загинули 90 жителів села .
Більшовики палили будинки, вбивали жителів, нишили культуру - українські очередки , але патріотизм, любов до України зробила бовшівчан незламними . Вони зуміли зберегти традиції, культуру і незламний дух українця .
Село Бовшів почало розбудовуватись за часів Незалежної України . Наприкінці 1989 р. в Бовшеві було засновано Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Союз українок, а в 1990 р. — осередки НРУ й УРП.
У 1992 р. бовшівчани відсвяткували 840-річчя з часу першої письмової згадки про село. Тоді ж при місцевій школі було створено музей історії Бовшева, в якому зібрано експонати розкопок, вироби каменю алебастру історичні памятки про село та односельчан.
Село повністю газифікуване, заведено водопровід, який забезпечувати- ме жителів села водою . Розроблена документація на каналізаційні мережі.
З 2006 року і по даний час на посаді сільського голови працює Очкур Ганна Йосипівна. Своєю наполегливою працею сприяла реалізації ефективних реформ, що дало значні результати в розвитку села Бовшева. Під її керівництвом вирішуються життєво-важливі питання громади.
Для ліквідації сміттєзвалищ в селі та недопущення забрудненості Придбано автомобіль-сміттєвоз, який обслуговує Бовшів та навколишні села району. Здійснено багато заходів з ліквідації шкідливої дії води в різних урочищах села. По вулицях встановлено водовідвідні лотки та пішохідні доріжки. Асфальтовано вулиці села .
Проведено реставрацію та окультурено природнє джерело, на якому споруджено капличку . Встановлено павільйон автобусної зупинки.
Для дозвілля та розвитку дітей на території села встановлено 2 дитячих ігрових майданчики .
В Бовшеві функціонує школа І-ІІ ступ. в якій навчається 115 учнів.
В 2015-2016 р.р проведено капітальний ремонт школи: встановлено внутрішні туалети , закуплено для шкільних класів нове обладнання, парти, учнівське приладдя, спортивний інвентар, облаштовано компютерний клас де постійно є інтернет, працює шкільна їдальня для якої закуплено посуда , холодильники ,нові плити , є гаряча та холодна вода , каналізаційні мережі . В школі працює група продовженого дня , діють гуртки та секції . Реставровано спортзал, який оснащено новітніми тренажерами та спорт інвентарем. В приміщенні школи діє капличка, в якій парох села УГКЦ о.Леонтій Насташинський проводить щотижневі літургії, реколекції для учнів школи. Діти разом з духовним наставником моляться за Україну , за солдатів які на Сході відстоюють нашу державу. Для учнів за рахунок коштів місцевого бюджету організовуються екскурсії в різні куточки України.
В Бовшеві прекрасний дитячий навчальний заклад «Сонечко» на 50 місць . В 2015-2017 р.р. проведено капітальний ремонт приміщення. Поміняно дахове перекриття, утеплено стіни , заміняно каналізаційні та водопровідні труби , закуплено меблі, іграшки , посуд , компютер . Оснащено просторі ігрові кімнати, затишні спальні з комфортними ліжками , Прибудовано спортивно-ігровий зал , де дітки проводять заняття, свята. За сприянням керівництва БУ ТЕС в дворі садочка облаштовано дитячий майданчик .
В 2015 році в селі відкрито новий медичний заклад- амбулаторію загальної практики сімейної медицини де розмістилися фізкабінет, стома-тологічний кабінет, кабінет огляду дитини , які оснащені найсучаснішим стоматобладнанням, приладами для фізпроцедур. В користуванні медиків є кардіограф, електронна вага для немовлят , пеленальний стіл та багато іншого порібного для медиків .
Центром дозвілля в Бовшові є будинок культури , в якому відбува-ються святкування державних свят, відзначення знаменних дат, вочори та зустрічі . В БК проведено капітальний ремонт. Всі приміщення що розташовані у 2-поверховій будівлі , опалюються. Замінено вікна , двері, в глядацькому та танцювальному залі проведено підігрів підлоги, закуплено нові сучасні стільці , сценічне вбрання , підсвітку , нові мікрофони та музичну апаратуру.
При БК діє танцювально-хореографічний колектив «Едельвейс» під керівництвом професійного керівника Надії Туз , який у 2017 році здобув звання « Зразковий «. Для колективу за рахунок коштів місцевого бюджету було закуплено різні комплекти костюмів .
Із своїми концертами танцювальний колектив виступає на великих сценах України та Європи, бере участь у різних фестивалях.
Велике значення бовшівчани надають спорту. На території села є волейбольна площадка , площадка з вуличними тренажерами, огорожений сільський стадіон з глядацькими трибунами , 2-х поверхова роздягальня для футбольних команд оснащена душовими кабінами , туалетом, терасою для вболівальників .
20 червня 2016 року відбулася подія, на яку чекала вся спортивна молодь села- було урочисто відкрито та освячено майданчик зі штучним покриттям для мініфутболу де постійно тренуються учні, молодь села .
В Бовшові постійно, впродовж десятиліть надають перевагу футболу. В даний час це Футбольний Клуб «Касова» , яка бере участь в 2-й лізі чемпіонату області , займає призові місця. Частково утримання команди йде за рахунок місцевого бюджету .
Гордістю села є церква Зіслання Святого Духа , яка навіть в часи більшовицької окупації , завдяки бовшівчанам , не закривалась а була завжди діючою . Споруджена в 1885 р. на фундаменті старого храму. Дерев'яна, однокупольна, хрещата у плані. Освячена під час канонічної візитації в 1888 р. станіславським єпископом Юліаном Пелешем, а вдруге — оновлену в 1906 р. освячена митрополитом А. Шептицьким.
На кошти бовшівчан в 1996 році поряд із старою церквою почалось будівництво нової , яка була освячена в 2006 році . Іконостас із старої церкви було реставровано і пернесено в нову . Старі церковні дзвони час-від-часу кличуть на літургіїю, сповіщають радісні та сумні новини бовшівчан.
На подвір'ї церкви парафіяни встановили 2 дерев'яні однораменні хрести з нагоди 92-ї річниці Святодухівського храму (1977) та 1000-ліття хрещення Київської Pyci (1988).
Кам'ятний знак на честь скасування панщини, на церковному подвір'ї встановлений у 1888 р. Відновлений у 1990 р. Являє собою однораменний латинський хрест, виготовлений із мармурової крихти.
З метою збереження історичної пам’яті, бовшівчани шанують усі пам’ятки історії села .
Односельцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, у центрі села на подвір'ї Будинку культури було споруджено у 1987 році пам’ятник, на плиті якого викарбувано 35 прізвищ загиблих.
З ініціативи НРУ, новітніх організацій села , та на кошти громади в 1990 р. було споруджено пам'ятник Т. Шевченкові. Оновлено та реставровано в 2018 році.
Упорядкована ділянка могил на сільському цвинтарі , де поховані вояки УПА, що загинули в Бовшеві у боях із німецькими окупантами та більшовиками - військами НКВС в 1942–1952 рр. 36 могил огороджено бетонним бордюром і металевим ланцюгом.
На сільському цвинтарі також відновлено могилу вояків Українських Січових Стрільців . Поховані троє січових стрільців. У 1920-30 рр. на місці могили стояв хрест, виготовлений із пісковику. Після приходу більшовиків його знищили. В сер. 80-х рр. у братській могилі було перепоховано останки колишнього січового стрільця Савки, уродженця Бовшева, який останні роки свого життя проживав у Івано-Франківську,
де й помер. На початку 90-х рр. могилу впорядкували, висипавши на ній невисокий земляний насип у формі зрізаної піраміди та встановивши латинський хрест із мармурової крихти.
До хреста прикріплено табличку з написом: «Борцям за волю України:
Ми землю рідну зросили кров'ю, віддали їй своє життя, щоб ти зігрів її любов'ю і ніс любов у майбуття».
В центрі Бовшева є символічна могила борцям за волю України, висипана в 1995 р. На постаменті встановлено однораменний хрест з прикріпленим тризубом та три стели із викарбуваними прізвищами односельців, полеглих у боротьбі за волю України (91 особа).
На роздоріжжі 3-х доріг в 1923 році , поблизу місця де колись була сільська корчма, в знак бротьби з алкоголем , жінки села встановили Хрест тверозті. Сюди приводили чоловіків відрікатись від вживання алкоголю . В 2012 році над хрестом побудовано капличку , посаджено квіти.
Зі всіх сторін при в’їзді в село, стоять десятиліттями як сторожі хрести, бласловляючи одгносельчан в щасливу дорогу, оберігаючи поля від стихії.
На березі ріки Гнила Липа в урочищі села Середівка встановлено пам'ятний знак загиблим льотчикам . Встановлений. на місці падіння військового літака МІГ-29 УБ, котрий під час виконання завдання зазнав аварії над селом:
«На цьому місці 15 червня 1995 року, при виконанні польотного завдання загинув екіпаж літака МІГ-29 УБ: майор Козлов Анатолій Геннадійович, капітан Захожий Сергій Євгенович.
В селі також діє сільська бібліотека , 7 торговельних закладів які забезпечують жителів всім необхідним. .
Гордістю села є уродженці нашого села. Вони ввійшли в історію України та села. Серед них історичні постаті , вчені, науковці,лікарі та композитори.
- Барднгула Парасковія Матвіївна (псевдо: Тамара; 3.11.1926-1946, Німшин) — районова провідниця Червоного Хреста.
- Курдидик Анатоль Петрович (1905–2001) — син вихідця з Бовшова о. Петра Курдидика, журналіст, письменник.
- Курдидик Ярослав Петрович (1909–1990) — син вихідця з Бовшова о. Петра Курдидика, журналіст, письменник.
- Лохоцькнй Іван (псевдо «Івась», «Больш», «Ручай»; 1922—9.09.1950) — керівник відділу пропаганди Більшівцівського районного проводу ОУН.
- Макарій Роман (псевдо «Стрий»; 1923-26.05.1948, с. Німшин) — керівник відділу пропаганди райпроводу ОУН.
- Масляк Ірій (псевдо «Голуб»; 1924–1949) — референт відділу пропаганди районного проводу ОУН.
- Мартинів Орест Федорович (нар.26.02.44р.)- співак, Заслужений працівник мистецтв.
- Мурафа Михайло (нар. 9.09.1947 р.) — художник, член Спілки художників України
- Паращин Омелян (1923–1953) — булавний УПА.
- Сенів Михайло (нар. 22.04.1945 р.) — доктор філологічних наук. Собкович Роман (нар. 28.10.1951 р.) — кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри математики Прикарпатського університету.
- Стефанишин Євген (1924−30.02.1947) — керівник Бурштинського проводу ОУН.
- Стефанишин Мирослав Степанович(нар.01.04.1927 р.)- композитор, заслужений діяч мистецтв України,
- Цимбалістий Богдан (нар. 3.10.1934 р.) — громадсько-політичний діяч, член УГС (Українська Гельсинська спілка).
- Цимбалістий Богдан-Ярослав (5.08.1919—16.08.1991) — український профкесор філософських наук , психолог, громадсько-культурний діяч
- Цимбаліста Ольга Леонтівна (нар. 1950 р.) — доктор медичних наук, викладач Івано-Франківської медичної академії. Працю є в галузі дитячої пульмонології.
- Цимбалістий Ярослав Іванович (нар. 1940 р.) — кандидат технічних наук, викладач Івано-Франківського технічного університету нафти і газу.
- Цимбалістий Ярослав Ількович (нар. 1955 р.) — полковник авіації. Цимбалістий Євген Миколайович (1909–1966), співак (тенор), диригент і композитор
- Цимбалістий Юліан Миколайович( — засновник капели «Трембіта».
- Шувар Богдан (нар. 13.05.1941 р.) — кандидат математичних наук, доцент кафедри обчислювальної математики і програмування Львівського політехнічного інституту.
- Шувар Іван (нар. 1954 р.) — Завідувач кафедри землеробства і тваринництва Львівського національного аграрного університету, доктор с.-г. наук, професор, «
- Шувар Роман (нар. 1951 р.) — кандидат фізико-математичних наук,
З 1957 по 2002 рік працював Бовшівський цукровий завод, який переробляв сотні тонн цукрового буряка , давав великі прибутки, тут працювали бовшівчани та жителі навколишніх сіл . За ці роки виросло нове село цукроварів - Задністрянське , котре підпорядковува-лось Бовшівській сільській раді .
В 1960 -1968 р.р. побудована Бурштинська ТЕС , під будівництво якої від Бовшева відійшло 806 гектарів землі . Бурштинська ТЕС є найбільшим платником податків в Галицькому районі. В її установах та цехах працює понад 200 бовшівчан.
Другою організацією на території села є Приватна Агрофірма «Бовшівська» , яка утворена на базі бувшого Радгоспу «Бовшівського».
ПА »Бовшівська« займається вирощуванням зернових культур, розве-денням молочних порід ВРХ, розведенням свиней. На агрофірмі працює 30 жителів села.
Багато бовшівчан працює на підприємствах Івано-Франківська, ВО»Карпати», Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат « , в приватних підприємствах району та області .
Студенти –бовшівчани навчаються в багатьох вузах України та Європи.
Своє село люблять бовшівчани і не покидають його в пошуках грошей. В селі проживає понад 400 жителів села яким до 40 років .
200 чоловік - до 18 років . Вони вірять в Україну , вірять в її майбутнє!!
Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.
Моє рідне село- мої злети й падіння.
Перша радість безмежна і сльози журби.
Ти пустило в мені своє вічне коріння,
Заронило у душу великі скарби.
